450 годин на місяць на рутинне створення контенту — як ми спалювали бюджет агентства через ручне написання постів

Минулого місяця ми намагалися закрити план для десяти клієнтів одночасно, використовуючи стандартний підхід із копірайтерами. Команда з п'яти людей працювала в Notion та Google Sheets, намагаючись вичавити з себе креатив для трьохсот постів щомісяця. Ми витратили близько 60 тисяч гривень на оплату фрілансерів, щоб встигнути в дедлайни. Для координації правок використовували Trello, але версії текстів постійно губилися між месенджерами. Це був повний хаос, який паралізував роботу всього відділу на два тижні.

Найскладнішим було підтримувати високу якість при такому шаленому темпі, що призвело до вигорання моїх найкращих фахівців. Я бачив, як SMM-менеджери просто ненавидять ці нескінченні таблиці та механічне переписування одного й того самого різними словами. Ми втратили одного великого клієнта, бо через втому редактор пропустив серйозну помилку в рекламному макеті. Це відчуття безпорадності, коли ти платиш гроші, а отримуєш посередній результат і незадоволену команду, дуже виснажує.

Системна проблема полягає в тому, що наші процеси застрягли в минулому десятилітті, де все тримається на людському ресурсі. У нас немає автоматизованого конвеєра для типових завдань, тому високооплачувані спеціалісти витрачають 70 відсотків часу на рутину. Застарілі інструменти не дозволяють швидко масштабуватися, а найм нових людей тільки збільшує витрати на менеджмент. Ми просто масштабували хаос замість того, щоб впроваджувати технологічні рішення для оптимізації праці.

Ми спробували купити платну підписку на ChatGPT Plus для кожного тімліда та найняли додаткового редактора на парт-тайм за 15 тисяч гривень. Загалом це рішення обійшлося нам приблизно у 25 тисяч гривень на місяць додаткових витрат. Спочатку здавалося, що це допоможе, бо швидкість написання чернеток зросла. Ми навіть спробували створити спільний кабінет у Canva для швидкої візуалізації. Проте це все одно залишилося точковим латанням дірок, а не цілісною системою.

Це рішення виявилося не крутим, бо воно не розв'язало проблему контролю якості та єдиного стилю бренду. Кожен менеджер використовував нейромережу по-своєму, і на виході ми отримували різношерстий контент, який доводилося переробляти. Витрати зросли, а залежність від людського фактора нікуди не зникла, бо процеси не були прописані. Ми просто почали генерувати більше сміття за ті ж самі гроші, не отримавши справжньої автоматизації. Таке рішення неможливо масштабувати на 50 або 100 проєктів без втрати обличчя агентства.