2200 карток товарів вручну — як копірайтер витрачає 160 годин на місяць замість стратегії та креативу

Минулого місяця нам завезли нову лінійку офісних крісел, і мені довелося описувати понад 150 позицій за тиждень. Я використовувала Notion для структурування характеристик та базову версію ChatGPT за 20 доларів, щоб пришвидшити генерацію текстів. Проте кожну назву та габарити доводилося копіювати з Excel-таблиць постачальника вручну, що займало купу часу. Загалом на цей марафон пішло близько 45 робочих годин, а моя зарплата складає 28000 гривень на місяць. Це була справжня гонка на виживання, де я ледве встигала вичитувати технічні параметри.

Найбільше дратує монотонність та страх припуститися помилки в розмірах стільців чи матеріалах оббивки. Коли ти робиш сотий опис за день, очі замилюються, і я починаю просто ненавидіти ці дивани та столи. Це призводить до того, що на сайті з'являються помилки, покупці повертають товар, а відділ логістики втрачає гроші. Фрустрація від того, що я працюю як принтер, а не як спеціаліст з контенту, просто зашкалює. Бізнес втрачає динаміку, бо нові товари з'являються на сайті із затримкою в два тижні через мою завантаженість.

Проблема в системній відсутності автоматизації передачі даних від виробництва до сайту. У нас 26 людей у штаті, але процеси налаштовані так, ніби ми ще малий стартап у гаражі. Немає єдиного конектора між нашою базою даних та адмінкою сайту, тому все тримається на моїх руках. Ми використовуємо застарілі методи копіювання, бо керівництво вважає, що простіше найняти ще одного копірайтера, ніж вкластися в IT-рішення. Через це я постійно перебуваю в стані гасіння пожеж, а не планомірного розвитку бренду.

Тимчасово ми вирішили залучити фрілансера з біржі, щоб він допоміг розібрати завал із описом 500 старих SKU. Ми заплатили йому близько 12000 гривень за разовий проект, але якість текстів була жахливою. Мені довелося витратити ще тиждень, щоб усе переробити та привести до нашого стилю. Також я спробувала налаштувати прості макроси в Excel, але вони постійно злітали. Це коштувало нам грошей і мого спокою, але глобально проблему швидкості контенту так і не вирішило.

Фріланс — це лише пластир на відкриту рану, бо людина ззовні не знає нюансів нашого меблевого виробництва. Це рішення абсолютно не масштабується, адже з кожною новою колекцією нам знову треба шукати людей і витрачати кошти. Витрати зростають, а швидкість публікації все одно залежить від людського фактору та моєї перевірки. Це дорого, ненадійно і створює додатковий хаос у комунікації. Ми просто спалюємо бюджет на рутину, яку міг би виконувати скрипт або налаштований штучний інтелект.