45 годин на місяць лише на опис квартир: чому менеджери вигорають через нескінченні таблиці

Минулого тижня ми отримали 15 нових квартир у роботу, і мені довелося власноруч писати унікальні тексти для кожної платформи. Я витратила на це близько десяти годин, використовуючи старі шаблони в Гугл Таблицях та намагаючись якось перефразувати описи через безкоштовний ЧатДжіпіті. Загалом у нашій команді з десяти менеджерів кожен витрачає до 40 годин на місяць на цю рутину замість реальних зустрічей. Якщо порахувати наш середній чек, то кожна така година коштує компанії приблизно 500 гривень чистого прибутку. Ми намагалися залучити фрілансера за 10000 гривень на місяць, але він не розумів специфіки локацій у Києві.

Найбільше дратує те, що я відчуваю себе не професійним продавцем, а дешевим копірайтером. Коли ти восьму годину поспіль описуєш переваги ЖК у передмісті, замилюється око і ти починаєш робити помилки в цифрах або площах. Це призводить до того, що клієнти отримують неточну інформацію, а потім висловлюють претензії під час переглядів. Це створює величезну емоційну напругу, бо я втрачаю довіру покупця ще до моменту підписання договору. Втома від цієї монотонності просто вбиває будь-яке бажання активно телефонувати по базі.

Системна проблема в тому, що у нас немає єдиного стандарту автоматизації контенту для нерухомості. Наша база в Ноушн захаращена, а синхронізація з рекламними майданчиками працює криво, тому доводиться копіювати все руками. Керівництво вважає, що менеджери мають робити все самі, бо ми «краще знаємо об'єкт», але це застарілий підхід. У нас сімдесят людей у компанії, і кожен винаходить велосипед у власному Екселі, бо немає централізованого ІТ-рішення для генерації оферів. Це призводить до хаосу в комунікаціях та величезних часових втрат.

Тимчасово ми домовилися скинутися відділом і найняти студента на аутсорс, щоб він просто переносив дані з Трелло в оголошення. Платили йому близько 12000 гривень на місяць за підготовку чорнових варіантів. Також я купила платну підписку на сервіс перекладу та перевірки тексту за 20 доларів, щоб хоч якось пришвидшити процес. Це трохи звільнило час, але якість текстів залишалася низькою, бо студент не розумів різниці між комфорт-класом і бізнес-сегментом. У результаті я все одно витрачала по 2 години на день на вичитку та правки за ним.

Це рішення абсолютно не масштабується, бо з кожним новим проектом кількість помилок лише зростала. Ми витрачали гроші на помічника, але я все одно залишалася «вузьким місцем» у процесі затвердження. Це дорогий і неефективний шлях, адже людський фактор нікуди не зник, а витрати компанії на адміністрування лише зросли. До того ж, коли студент захворів, весь процес зупинився на тиждень, і ми провалили план виходу оголошень. Це підтвердило, що нам потрібна не ще одна людина, а технологічний інструмент, який працюватиме миттєво.