Як контент-менеджер у виробництві текстильного обладнання витрачає 45 годин на місяць на технічні описи верстатів

Минулого місяця нам потрібно було терміново випустити каталог для 15 нових позицій промислового обладнання. Я витратив близько 40 годин чистого часу на вивчення креслень та специфікацій, щоб написати зрозумілі тексти. Довелося залучати двох інженерів для перевірки термінології, що відволікло їх від основної роботи на 5 робочих днів. У результаті ми отримали 15 сторінок контенту, але процес затягнувся на три тижні через постійні правки. Це критично сповільнило оновлення нашого сайту та запуск рекламної кампанії.

Найскладніше — це перекласти складну мову інженерів на маркетингову мову, зрозумілу власникам текстильних фабрик. Кожен верстат має понад 20 технічних параметрів, які не можна плутати, бо це викличе претензії у клієнтів. Мені доводилося вручну перевіряти кожну цифру в таблицях Excel, порівнюючи їх із текстовим описом. Окрім цього, потрібно було адаптувати тексти під SEO-запити, що додало ще 10 годин монотонної роботи. Будь-яка помилка в описі потужності двигуна могла коштувати компанії репутації.

У штаті «Промтех-Україна» я єдиний копірайтер, і в мене немає глибокої технічної освіти в галузі текстильного машинобудування. Інженери постійно зайняті на виробництві, тому кожна консультація з ними перетворюється на очікування відповіді годинами. Відсутність єдиної бази знань змушує мене щоразу шукати інформацію в старих архівах або PDF-каталогах. Крім того, специфіка ткацького обладнання вимагає використання дуже вузької термінології, яку важко знайти у відкритих джерелах. Це створює величезне когнітивне навантаження та ризик банальної механічної помилки.

Ми вирішили найняти фрілансера-технаря, щоб він допоміг структурувати дані та написати чернетки описів. За підготовку 15 текстів ми заплатили йому близько 12 000 гривень, що еквівалентно приблизно 300 доларам. Проте мені все одно довелося витратити ще 15 годин на редагування його роботи, оскільки стиль написання не відповідав нашому бренду. Фрілансер також не знав особливостей нашої нової лінійки, тому помилок у цифрах менше не стало. Це рішення було тимчасовим «костуром», який лише частково зняв з мене навантаження.

Це рішення виявилося занадто дорогим і неефективним у перспективі, адже 300 доларів — це лише разовий платіж за малу частину роботи. Якість текстів від фрілансера була посередньою, і мені все одно довелося виступати головним редактором. Ми не отримали масштабованої системи: як тільки з'являться нові товари, нам знову доведеться шукати підрядника та платити гроші. Також виникли питання щодо безпеки, адже ми передавали внутрішні специфікації обладнання людині ззовні. Врешті-решт, швидкість публікації контенту зросла лише на 15%, а не в рази, як ми очікували.