Як юристка Вікторія заощадила 45 годин на місяць, автоматизувавши підготовку експертних колонок для 35 юристів фірми

Минулого місяця мені потрібно було підготувати 12 аналітичних статей для сайту, базуючись на складних судових рішеннях щодо корпоративних спорів. Я провела понад 15 годин на інтерв'ю з нашими партнерами, щоб витягнути з них хоча б базову фактуру для текстів. Після цього я витратила ще 25 годин на переписування юридичного жаргону в читабельний формат для клієнтів. Загалом цей процес зайняв близько 40 робочих годин, що фактично паралізувало мою роботу над іншими завданнями. Паралельно мені довелося модерувати 5 постів для соціальних мереж, що вимагало додаткової концентрації.

Найскладніше — це величезний обсяг специфічної інформації, яку потрібно було перетворити на маркетинговий продукт без втрати юридичної точності. Юристи фірми дуже зайняті великими угодами, тому виділяють на коментарі не більше 10 хвилин, і мені доводиться самостійно допрацьовувати деталі. Кожна помилка в термінології може коштувати нам репутації перед великими корпоративними клієнтами. Також важко підтримувати регулярність публікацій, коли кожен матеріал вимагає глибокого занурення в тему права. Це створює постійний стрес та відчуття нескінченного дедлайну.

Складність полягає в розриві між експертністю юристів та потребами аудиторії, яка хоче бачити прості відповіді на складні питання. У нас в команді 35 людей, і кожен спеціаліст має свій стиль спілкування, що ускладнює уніфікацію контенту. Мені доводиться бути одночасно і юристом, і редактором, і коректором, що веде до швидкого вигорання. Відсутність автоматизованої системи збору даних змушує мене робити все вручну, від транскрибації записів до форматування тексту. Це класична рутина, яка з'їдає 70% мого креативного часу.

Ми спробували найняти фрілансера-копірайтера з юридичною освітою, щоб делегувати хоча б частину навантаження. Його послуги коштували нам близько 18 000 гривень за пакет з 8 статей на місяць, що є досить відчутною сумою для бюджету маркетингу. Проте, якість текстів все одно потребувала моєї правки протягом 2-3 годин на кожен матеріал. У підсумку я витрачала на менеджмент фрілансера та коригування майже стільки ж часу, скільки на власне написання. Це рішення виявилося лише частковим виходом із ситуації, який не зняв з мене відповідальності за фінальний результат.

Це рішення не було крутим, бо воно не масштабується і додало мені управлінського навантаження замість полегшення роботи. Фрілансер не знав внутрішньої специфіки наших кейсів, тому тексти виходили поверхневими та 'водянистими'. Ми витрачали бюджет, але я все одно залишалася 'вузьким місцем' у процесі випуску контенту. Комунікація через месенджери та постійні правки займали занадто багато часу, що не виправдовувало фінансових витрат. Фактично, ми просто купили трохи вільного часу ціною зниження якості експертних матеріалів.